Літературний вечір « На шляху до істини» , присвячений ювілею
М. Булгакова
(позакласний захід для учнів 10-11 кл.)
(На сцені портрет письменника, квіти, фотоальбом М. Булгакова, твори письменника, Євангеліє від Іоанна, висловлювання А. Ахматової : «Всего прочнее на земле – печаль и долговечней – царственное слово», цитата з Біблії: «Я на те і уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину…» на мультимедійній дошці, захід супроводжується літературним слайд-шоу. Ведучі одягнуті під епоху Булгакова).
Учень . Від батьків ми пізнали Творця,
Та щоб вічне спасіння нам мати,
Мало вірити в Бога – Отця,
Йому треба ще й серце віддати;
Народитися духом згори,
Розірвати гріховні кайдани,
Щоб у серці він храм свій створив
І в житті був завжди разом з нами.
Лиш тоді Бог свідоцтво дає,
Що ми викуплені його діти,
Що нетлінне життя в небі є
І ми зможемо ним володіти!
Вчитель . В Євангелії від Іоанна, восьмому розділі, тридцятому вірші,
написано : «…і пізнаєте істину, а істина вас вільним зробить!» . Слово, яке
повторюється в цьому вірші – істина. Що слід робити з істиною? (Запитання
з мікрофоном до учнів). Вірно, пізнавати. А пізнати істину можна,
повіривши в неї. Ми спробуємо заглянути в таїну людської душі, ім’я якій-
М. Булгаков, проаналізувати шлях пізнання істини письменником.
Вед. У дитинстві його часто мучив один і той же сон. Довкола шиї звивалась і душила хлопчика червона змія. Саме тоді, син священика Михайло Булгаков, повірив, що диявол існує. У 15 років він втратив найдорожчу людину – батька, відрікся від натільного хреста, припинив вірити у Бога. Аби знову повірити йому доведеться пройти крізь пекло. На межі самогубства і відчаю Булгаков пізнає таємницю розп’яття Христа і напише книгу, яка зараз всім відома « Майстер і Маргарита».
Вед. 1930 рік. Москва. Булгаков розірвав рукопис свого головного роману навпіл і вкинув у вогонь. «Євангеліє від сатани» (так називатиме цей твір сам автор) запалало червоним полум’ям.
Вед. Письменник намацав револьвер… Життя не мало сенсу. Його твори не друкують, п’єси не ставлять. І у відчаї він пише листа тому, хто так любив п’єсу «Дні Турбіних» - Сталіну і просить дозволу виїхати за кордон. Відповіді не було.
Вед. У нападі сильного гніву він підніс револьвер до скроні і здригнувся. У квартирі задзвонив телефон. Булгаков підніс слухавку і занімів…
Вед. Цей дзвінок Сталіна врятував письменнику життя. Після нього Булгаков відновив з попелу свій рукопис. Цю книгу він замислив написати тоді, коли вперше побачив диявола. Але тепер він перепише її і в новій редакції роману у Воланді – дияволі Булгаков змалює Сталіна, якого вважав своїм таємним покровителем і ставився до нього з симпатією. Вірив, що Сталін прочитає роман і схвалить його. Цю віру письменник пронесе аж до самої смерті.
Вед. Роман підходив до кінця. Довгих 10 років писав Булгаков про Бога, про диявола, про сучасну Москву з її чистками та репресіями, про кохання і самопожертву. У цей час починає формуватись його теорія сьомого доказу існування Бога. Шість непереконливих - навели середньовічні релігіознавці, а сьомий - висунув він – Булгаков. Цей доказ геніально простий: якщо існує диявол, то існує і Бог. А вже у існуванні рогатого Булгаков був упевнений.
Учень. Я часто думаю, за что его казнили
За то лишь, что себя на части раздробя,
Он к горю каждого был милосерд и чуток
И всех благословил мучительно любя.
Вед. Цей вірш Булгаков написав у розпал антирелігійної кампанії, в період, коли проводилась політика класової боротьби. «Шкідники» і «диверсанти» раптово зникали, відбувалося засудження за списком. Тільки смілива людина могла обрати таку тему твору, якою є тема роману, а ще людина , яка вірила своєму покровителю, який може все.
Вед. Роман Булгакова «Майстер і Маргарита» є наслідком теології автора. Це, немов застигле в часі богослов’я душі митця , чи богопоклоніння, чи богоборство.
(Елементи ігрової сценографії. Сцена допиту. Дія відбувається у правій частині зали )
Вед. І не один лише прокуратор Іудеї чекає на відповідь.
Ми чекаємо відповіді на велике питання, яке може задати людина Богу, бо відповідь звучить для вічності.
Вед. А істина в романі. по словам Ієшуа, зводиться до рівня буденності. Істина - відображення швидкоплинності часу, невловимих змін реальності. Взявши за аксіому думку, що всі люди добрі і будь – яка влада є насиллям над людиною, Ієшуа «звільнився» як зовні, так і в душі, від потреби лицемірити, обманювати. Тому фізично слабкий арештант виглядає сильнішим за римського прокуратора.
Вед. Через тисячоліття нам, нащадкам, дано право судити про вчинки людей, імена яких ввійшли в історію. Давайте спробуємо розібратися в поведінці Понтія Пілата та Ієшуа і погодитись чи не погодитись з тим варіантом, який пропонує нам М. Булгаков в ієшуанськім романі Майстра.
Імпровізований суд над Понтієм Пілатом буде здійснювати Воланд та його свита. Роль адвоката взяв на себе Майстер. Понтій Пілат підготував заключне слово. А ми з вами – присяжні.
( Звучить музика із кінофільму «Майстер і Маргарита». З’являється Воланд , за ним Коров’єв та Бегемот).
Воланд. Професор чорної магії. Моя свита (показує) - Коров’єв та Бегемот.
(Удар суддівського молотка)
Воланд зачитує обвинувачення :
Понтій Пілат, римський прокуратор. Він звинувачується в безпідставному засудженні на смерть ні в чому не винного філософа, мрійника та лікаря Ієшуа на прізвище Га – Ноцрі, який нібито підбурював людей, намагався зруйнувати храм і зневажав владу.
Майстер. Підсудним керував страх за кар’єру і власне життя. Він пожалів Га – Ноцрі, наказав розв’язати йому руки. Намагався підказати правильні відповіді, вбив Іуду, який винен в зраді і зберіг пам'ять про Ієшуа на віки . Він заслуговує виправдання.
Понтій Пілат (останнє слово підсудного). Я винен. 12000 лун пройшли з тієї пори. Ієшуа часто з’являється мені у сні. Ві сні все по-іншому. Я можу йому допомагати і роблю це. Нудьга замучила мене. Я повинен з ним порозмовляти. Він мене зрозуміє. Я так і не відшукав істину. Я прошу звільнити мене від нудьги та самотності.
Вед. Як вирішує цю ситуацію Булгаков у фіналі роману?
(Звучить грамзапис «Місячної сонати» Людвіга ван Бетховена). Простягається широка місячна дорога, і на цю дорогу піднімається чоловік у білому плащі з кривавим підбоєм і починає йти до місяця. Поруч із ним йде мовчазний молодий чоловік у роздертому хітоні. Дія відбувається в іншій частині зали.
Чоловік у хітоні. Боги, боги. яка вульгарна страта. Але ти мені, будь ласка , скажи… адже її не було. Благаю, скажи, що не було.
Чоловік у білому плащі. Ну, звичайно, не було, це тобі примарилось.
Чоловік у хітоні І ти можеш заприсягнутись у цьому?
Чоловік у білому плащі . Присягаюсь.
Чоловік у хітоні Більше мені нічого не треба!
Вед. Ось вона сила каяття і прощення, дарована М. Булгаковим Понтію Пілату. Страждання душі, докори сумління, і, насамкінець, усвідомлення істини.
Вед. Боягузтво – найтяжча людська вада – це катарсис, що його переживає герой. Катарсис – змістом якого стає слово «вільний!».
Бо нова істина – любов, що є всесильною, сильнішою за смерть.
Вед. Майстер, як і Ієшуа, прагне відшукати шлях до істини, повернути людям віру в добро та справедливість. Але суспільство, засноване на тоталітаризмі (незважаючи на часову відстань між добою Ієшуа та 30-ми роками XX ст.), не потребує проповідників «царства істини». Так само, як і їхні ідеї, Ієшуа і Майстер приречені на цькування та переслідування, аж до повного фізичного знищення.
Вед. Ієшуа гідно долає всі випробування, не піддається спокусі лицемірства, то Майстер занепадає духом, капітулює перед складними життєвими ситуаціями: він припиняє боротьбу за роман, навіть спалює своє творіння.
Вед. Але найважливішим є те, що сам Майстер ніколи не зрікається самої ідеї служіння істині.
Звучить пісня на слова Ю. Левітанського « Каждый выбирает для себя»
Вед. Власний шлях пізнання добра і зла у Булгакова був складним. Щоб зрозуміти це, йому знадобилось майже 40 років. Він виконав своє призначення, написав «Євангеліє від сатани» . Лише через 30 років цей твір побачив світ. Книга викликала потрясіння. Вона і до сьогодні викликає не однозначні відгуки. Адже проблеми, порушені в романі, є актуальними і в наш час.
Вчитель. Пізнання істини робить людину вільною від страху за майбутнє, від вини, від комплексів та неправильного уявлення про себе, бо істина показує нам нас самих такими, якими ми є насправді. Робить вільною від гріха, адже той, хто пізнав істину, намагається жити за її законами. Пізнання істини – це наше щоденне життя в послуху Богові. Ми маємо прагнути цього, бо тоді наше життя буде наповненим і змістовним. Сподіваюсь, що наша розмова, і ваші роздуми допоможуть кожному з вас у майбутньому.
І закінчити я хочу поезією ієромонаха Романа
Не разрывайте Истину на мнения.
Вы скажете: отчасти правы все?
Но это полнолуние осеннее
Не отразить мерцающей росе.
Ах, это отражение отчасти,
Мерцанье, не колеблющее тьму.
Отчасти кем-то познанное счастье
Не даст Блаженства в Вечности ему.
Святая Вечность - Богооткровенье...
Безвременность, Бескрайность, Полнота.
Мы и тебя меняем на мгновенье,
На жизнь, на миг летящего листа.
Как жаждет изнывающий от солнца
Водою освежиться за труды!
Но брызгам долгожданного колодца
Не заменить колодезной воды.
Нет ничего на свете окаянней
Неполной правды - в ней всегда обман,
А капля оживает в океане
И гибнет, оставляя океан.
О, неделимость Истины Превечной,
Премудрость и Препростость бытия,
Почто дробит тебя дух человечий
Безумством человеческого я?
Любое отраженье - искажение,
Любое осуждение - не суд...
Не разрывайте Истину на мнения,
Взгляните на дрожащую росу.