Свята Покровонько, накрий мою головоньку...     

                                               Сценарій  виховної години для учнів 10 кл. 

 

Українська світлиця. На видному місці образ Матері Божої, оздоблений українським вишитим рушником.

Перед ним горить лампада. На столі –українські страви. Все дійство супроводжується відеофільмом. 

(Під тиху музику звучить вірш). 

Ведуча.

 Під золотим дахом ліщини

 Стою, дивлюсь не надивлюсь...

 І до широкої рівнини

 Душею трепетно молюсь:

 «Благословенні одпочивні

 Ясного жовтня мудрі дні.

 І ночі, зоряністю дивні,

 И проміння радісно-сумні.

 Благословенна мудрість роду.

 Коли в безтрепетність глибин

 Скида тягар останній плоду,

 Щоб започав свій біг годин.

 Благословенне буде ж лоно,

 Яке приймає стиглий плід.

 Щоб через смерті перепону

 В життя новий прокласти слід...»

 Мовчанка мудрості довкола...

 Дивлюсь - не надивлюся я ...

 И благословляю стократ коло

 Черги вмирання і життя. 

Учитель.   Ось і знову ступила на наш поріг золота осінь. Свічками запалахкотіли берези, одягнулися в  шати красені-клени, а осокори вже скинули своє  вбрання. Тихі, мрійливі, зажурені стоять ці осінні дні. Земля переливається всіма відтінками золота, а над нею - синє, чисте, бездонне небо. Здається, ніби це знову прийшла до нас Прекрасна Діва Марія і  розкинула над нами свій небесно-синій омофор-покров, щоб знову, вже вкотре, захистити нас, змусити замислитись над цінностями життя. Ця осінь ввібрала всю красу, всю непорочність, все щастя і горе Тієї, що віддала Сина Свого на поталу людям, Тієї, що стояла біля Його хреста і кров'ю вмивалося її серце, Тієї, яка, незважаючи на все заподіяне їй людьми лихо, стала їх найпершою захисницею, Тією, до кого ми звертаємось у своїх молитвах.

Ведуча.

 Яка ж Ти гарна,

 Радосте моя!

 Пренепорочна,

 Вибач, що беруся

 Твою красу оспівувати я...

 Та чи спинитись? -

 Ні, я не спинюся.

 Яка ж Ти гарна, що іще додам?

 Мій подив не поміститься у слові.

 Якщо не Ти, хто допоможе нам?

 Великий Бог: діла Його чудові.

 Яка ж Ти гарна, квітко чистоти,

 Пренепорочна в зоряній короні.

 Коли б не Ти, о, що коли б не Ти?

 Хто нас згадає при Господнім троні.

 Яка ж Ти гарна,

 Матінко моя!

 Пренепорочна, вибач, що беруся

 Твою красу оспівувати я.

 Та чи спинитись? -

 Ні я не спинюся.

 Яка ж Ти гарна, о Маріє...

 (Звучить музика «Аvе Маrіа»). 

Ведуча.

 Вже стелить шляхом золота Покрова

 І губить срібну нитку павутин.

 Углиб віків вдивляюся я знову,

 У таїнство Гостомельських гостин.

 Важкі сади Покровським урожаєм,

 І щедре поле в плідності своїй.

 Гостей щораз село моє вітає

 У древньо-юній величі святій.

 Іду селом серед свічок кленових,

 Що так палають золотим вогнем.

 Молюся щиро Пресвятій Покрові,

 Хай рідний край бідою обмине.

 Нехай горять Гостомельські гостини

 Ще довгі сотні величальних літ.

 Хай у труді блаженному спочине

 Гостомель мій в Покровському брилі. 

 Ведуча 1.  Осінь. Пора радості та смутку, пора спокою і тривог, найбагатша, найщедріша пора. Можливо, саме тому так багато свят на честь Богородиці саме восени. Це і свято Різдва Пресвятої Богородиці, або, як кажуть у народі, «Друга Пречиста» , і одне з найбільших свят - свята Покрова- Покров Пресвятої Богородиці і Пріснодіви Марії. 

 В.2.   Пречиста Діва зробила людям багато добрих справ. В Київській Русі врятувала Почаївський монастир від нападу турків. І князь Ярослав Мудрий віддав Україну під її покров. 

В. 1.   З того часу у багатьох селах на її честь будували і освячували храми. Появилось багато сіл, які носять назви "Покровка”, "Покровське”, "Новопокровка”,  "Посадпокровське”...

 В. 1.  Козацтво України вважало своєю покровителькою і заступницею Покрову пресвятої Богородиці.  

Екскурс в історію проведе бібліотекар школи. 

(Чернігівська Покрова . Надія Галковська)

Учениця.

 Покрова, матінка Покрова,

 Ти вічна тиша вечорова,

 Ти ніжний, лагідний світанок,

 Кленового листка танок.

 

Он там яріє горобина,

 І величава Катерина

 Нам дорікає: «Діти, діти..»

 І куполами тихо світить.

 

 Усі ми під твоїм покровом, -

 Свята земля, свята основа,

 Хай буде радість, буде свято,

 Бо ми живем, бо нас багато.

 

Козацька слава не погасне,

 Як образ дорогий і ясний,

 Як ніжний, лагідний світанок,

 Кленового листка танок,

 Як вічна тиша вечорова, –

 Покрова, матінка Покрова. 

Учень.   В часах всенародного лихоліття, Її свята ікона знаходиться в кожній українській хаті. Історія нашого народу записала нам багато чудесних випадків помочі Божої Матері, передусім у часі нападу ворогів на нашу землю.

 Кому незнана чудесна захорона почаївського монастиря в липні 1675 р. перед турецькою облогою? На ревну молитву монахів і вірних Пресвята Богородиця з'явилася над монастирською церквою і своїм омофором заслонила монастир. Ту чудесну подію увіковічнила пісня в честь Божої Матері "Ой, зійшла зоря вечеровая над Почаевом стала".

 Учениця.  Сила Найвищого покриває тих, хто з вірою і побожністю припадає до

 Твоєї святої Покрови, бо тільки Тобі Єдиній, Пресвятій і Пречистій Матері  Божій даровано, щоби всяке прохання Твоє сповнилося. Тому ж вірні  всякого зросту прославляють Тебе і Сина Твого, співаючи: «Алилуя!»     (Акафіст Покрови. Кондак-3).

 В.2.  В народі це свято відзначається восени. Це пора, коли вже урожай зібраний і засипаний у комори, а поля засіяні озиминою.

В.1.  Учні вперше йшли до школи на Покрову. У цей день вони приносили горщик пшоняної каші. Це для того, щоб " наука не йшла в ліс”.

В.1.  За станом погоди на Покрову передбачали, якою буде зима. А ви,  любі друзі, знаєте ці передбачення?

 1 уч.     Якщо в цей день вітер з півночі, то зима буде холодною, якщо з півдня – теплою.

 2 уч.     Коли на Покрову не випаде сніг на землю, то не буде його і в  листопаді.

3 уч.    Якщо до Покрови журавлі не відлетіли у вирій, то зима наставатиме   поволі.

  Ми ще знаємо прислів’я і приказки.

В. 2.     Будь ласка, розповідайте, а ми всі послухаємо.

4 уч.     Хто лежить до покрови, то продасть усі корови.

5 уч.     Настали жнива – лежить баба нежива, а прийшла Покрова – стала баба здорова.

6 уч.     До покрови молока давали корови, а після покрови пішло молоко в роги корові.

7 уч.     Хто сіє по покрові, той змушений буде виводити взимі по корові..

 Учень.   Свято Покрови по всій Україні святкують піднесено й урочисто. Особливо значущим це свято було для жінок та дівчат. Цього дня кожна жінка покривала образ Матері Божої рушником. Такі рушники, що їх приносили в дар до церкви на образ Матері Божої  називалися «обітними».  Перед святом Покрови був гарний звичай  – збиралися чоловіки і молоді хлопці толокою – покривали хату, справляли огорожу вдовиці чи сироти, «аби Матінка Божа їх благословила і покрила доброю долею, здоров’ям».

Учениця.   Для того, щоб усі члени сім’ї були здоровими, на Покрову старша господиня брала вишитого рушника, що був над іконою Богородиці, і розвішувала його над вхідними дверима. Під ним ставали, як йшли до церкви, і проказували:

Пресвята Покрівонько                                                                                                      

Перед твоїм кривалом

Голови схиляємо.

Прохаємо, Покрівонько,

Од лиха укрити,

Здоров’ячко наше

Знов нам обновити.

Учениця.   Жінки дарували сорочину сиротині, бідній каліці в честь свята Покрови, покриваючи немічних та дітей своїм покровом, освяченим молитвою доброчинності. На Буковині на Покрову зберігся звичай обдарування хлібом. До Покрови майже закінчувалися роботи біля землі, а щоби врожаю вистачило на зиму, а щоби врожаю вистачило на зиму та давав він силу й міць, родичі, сусіди обмінювалися хлібом. Хто хотів комусь виказати свою честь і повагу, той старався першим знайти з хлібом до хати, примовляючи: «Бог дав мені, і я вам ділю – на щастя, на здоров’я, на злагоду», і клав на стіл. Господиня подавала свій хліб зі словами: «Хай Вас Господь поблагословить, як Ви нас, грішних, поблагословили».

Учениця.  На Покрову над криницями запалювали свічку і капали воском на воду, зазиваючи Матір Божу: «Матінко Божа, Господиня Царице, - хай буде все зле, що коло цієї водички, вмерле».

  Ведуча.  З Покровом колись на Україні були пов’язані дівочі мрії і сподівання, бо вона покровителька жіночої, а більш всього – дівочої долі. Дівки чекали сватів і молилися: "Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зісталася дівкою” .

 Учениця.    А мене моя бабуся навчила так молитися і приказувати:

Свята Покровонько,

Покрий мою головоньку

Оце осінню.

Хоч і драною хустиною,

Аби з хорошою дитиною,

Щоб із сторони.

Щоб свекорко як батенько

До мене були,

Свекрівонька як матінка

Мене прийняли,

Щоб діверки та зовиці,

Мов братики і сестриці

До мене були.

Щоб ділечко поробила,

Чужій сім’ї угодила,

Всім мила була,

Не лаяна і не бита,

Нагодована і вкрита

Спатоньки лягла.

       В.2.  Покрова завершує осінні молодіжні "вулиці”. Починаються вечорниці, досвітки та весілля, де розважались всі мешканці села. Тому-то говорили "жовтень на весілля багатий”. Пора весіль тривала два тижні аж до Пилипівського посту.

А ще на Покрову дівчата ворожили. Увечері вони їли дуже пересолену їжу, а лягаючи спати, просили: «Пресвятая  Покрово – Богородице, хай дасть мені по милості своїй пити той, хто має мене покрити». Той мав наснитися. Була гра-ворожба на рушник. Дівчата вішали рушник на дереві і співали: «Покровочко -  Покровочко, покрий мені головочку, заквітчай її в бар вінчик, аби швидко мала вінчик».

Учениця .  При останньому слові бігли до рушника: яка швидше схопить його та швидше покриє голову – вийде заміж.

Учениця.     Ворожили ще й на долю. Дівчина варила пшеницю на воді з дев’яти криниць, а ввечері, відрахувавши 72 кроки від воріт, висипала ложку каші на землю. Потім старалася взяти в руки, що трапиться: якщо земля – буде суджений хліборобом, тріска, паличка – тесля,  якщо папірець – книжник.

 Учень .  Свято Покрова має і виховний аспект. Воно нагадує нам про необхідність відроджувати духовні основи міцної християнської сім’ї, про те, що людей – чоловіка і жінку з’єднує Сам Господь. Як сказано у Святому Письмі: «Що Бог з’єднав, людина нехай не розлучає».

Учениця.     В цей день ми вшановуємо Божу Матір, як Приснодіву і ту, що народила Сина Божого і Сина Людського. Тож нехай це велике православне свято – свято Покрова Пресвятої Богородиці нагадає нам про справжню радість материнства, про повагу до жінки, про давні українські християнські традиції і звичаї подружнього життя. Тому що без духовного відродження української родини, неможливо відродити націю в цілому. Побудувати міцну державу можна тільки на міцному духовному фундаменті.

 Дівчина: А до нашої хати йдуть свати! Мамо, тато, зустрічайте гостей! (вибігає)

Входять 2 свата з хлібом, низько кланяються господарям і кладуть хліб на стіл

  (уривок із обряду сватання у виконанні фольклорного колективу «Подільська журавочка», керівник Чайковська О. Б. )

        Учитель.     Якби можна було зібрати в одне всі почуття та любов усіх найчутливіших сердець та найбільш люблячих матерів світу, то вони не зрівнялися б з материнським серцем Божої Матері. Те серце тішиться праведними, болить над грішними. Воно відчуває нещастя кожного грішника й хоче допомогти йому, лиш би він хотів прийняти цю поміч.

 Ведуча.

 Свята Заступнице! Пречиста Діво!

 Ти оповий нас Покровом білим,

 І під опіку візьми Вкраїну,

 Не дай їй впасти знов на коліна.

 Народ наш просить захисту в Тебе,

 Бо Ти - Цариця Землі і Неба,

 Прийми нас ще раз під свій Покров,

 Вкотре благаєм Тебе ми знов

 Ти захисти нам Матір-Вкраїну,

 Не дай зробити з неї руїну,

 З колін підвестись нам поможи,

 Вкраїну вільну нам збережи.