Форми роботи з батьками
Традиційні форми роботи з батьками

I. Індивідуальні:

• відвідування сім'ї;
• запрошення до школи;
• індивідуальна педагогічна бесіда;
• індивідуальна педагогічна допомога;
• листування з батьками;
• дні відкритих дверей.

II.     Групові:

• зібрання батьківського активу;
• групові бесіди;
• групові консультації;
• батьківські консиліуми.

III.    Колективні:

• лекції і бесіди;
• науково-практичні конференції;
• батьківські дні;
• вечори питань і відповідей;
• загальношкільні та класні батьківські збори;
• збори-концерти;
• конференції з обміну досвідом виховання;
• диспути;
• педагогічні колегіуми;
• зустрічі «за круглим столом»;
• педагогічний всеобуч;
• усні журнали.

Традиційні методи та прийоми роботи з батьками:

• спостереження;
• бесіди;
• анкетування;
• учнівські твори-роздуми. Інноваційні форми роботи з батьками:
• педагогічний десант (виступ педагогів в організаціях, де працюють батьки);
• дерево родоводу (зустрічі поколінь, роздуми над проблемами виховання); у сімейному колі (індивідуальна допомога родинам, організація зустрічей із лікаря­ми, юристами, психологами);
• родинний міст (збори дітей, батьків, членів родини);
• день добрих справ (спільна трудова діяльність вчителів та батьків, дітей); сімейна скринька (добірка матеріалів з позитивним досвідом родинного виховання);
• дні довір'я (у визначені дні батьки-лікарі, батьки-юристи і т.д. проводять консульта­ції для бажаючих);
• народні світлиці (спільне проведення традиційних святкувань);
• аукціони педагогічних ідей (обмін досвідом з родинного виховання);
• батьківські педагогічні ринги (спільне розв'язання педагогічних задач);
• батьківські педагогічні «табу» (спільне обговорення шляхів виходу із кризових ситу­ацій).

            СІМ    БАТЬКІВСЬКИХ ЗАПОВІДЕЙ

1.    Не вважайте дитину  своєю  власністю  - вона Божа.

2.    Любіть її такою, якою вона є, навіть якщо вона не надто талановита,  не в  усьому досягає успіху...

3.    Не очікуйте, що вона виросте саме такою, якою хочете ви, -  допоможіть їй стати  собою.

4.    Запам’ятайте:  найголовніший ваш обов’язок  -  розуміти й втішати. Ви – не суддя, не  приклад для  наслідування ,

      а людина,  на грудях якої можна  виплакатись і у п’ять,  і в п’ятдесят  років.

5.    Не переймайтесь, якщо  не можете  чогось зробити для сина чи дочки. Найгірше, якщо можете, але не  робите.

6.    Усвідомте: для дитини зроблено замало, якщо зроблено не все.

7.    Не очікуйте на вічну вдячність: ви дали життя своїй дитині, вона  віддячить вашим онукам.

 

                              «Золоті» правила виховання

1. Учіться слухати і чути свою дитину.

2. Спробуйте зробити так, щоб лише ви знімали її емоційну напруженість.

3. Не забороняйте дітям виказувати негативні емоції.

4. Вчіться сприймати і любити її такою, якою вона є.

5. Покора, слухняність і ретельність будуть там, де їх вимагають розумно.

6. Агресивну поведінку дитини зумовлює агресивність родини.

                                Сценарій батьківських зборів

            Шановні батьки! Уявімо собі таку ситуацію. Засадили ми ділянку землі, скажімо, помідорами чи картоплею. Однаково на всій площі підготували грунт, удобрили, розпушили землю, випололи бур’ян. І що маємо в результаті? Чи всі кущі дали однаковий урожай? Ні. Одні виросли більші і плід дали добірніший, інші не такі буйні, а деякі й зовсім заниділи. У чому річ? А може, не кожній рослинці треба було всього однаково й порівну?

            Наша з вами мета — куди вища, і завдання — значно складніші: сформувати з кожної дитини особистість відповідно до нашого ідеалу. Підкреслюю: з кожної! Бо якщо на ділянці кілька кущів не дали очікуваного плоду, то це не велика біда: недобір компенсують більш урожайні. А для нас такої компенсації не може бути, кожна дитина має стати Людиною, залишити добрий слід на землі. Щоб цього досягти, кожна дитина має отримати потрібну їй частку нашої уваги, мудрості, доброти, ласки і вимогливості, поради й допомоги. Кожна дитина—це, передусім, душа, це маленький світ зі своїми особливостями. І його, цей світ, треба знати, щоб, втрутившись у нього, розвинути, збагатити, удосконалити, облагородити, але, не дай Боже, не зашкодити. Класному керівнику, як і вчителям - предметникам, найперше треба добре вивчити ваших дітей. Це—запорука успіхів у нашій роботі. Але для глибокого вивчення потрібен час. А перед вашими дітьми вже стоять завдання, які треба розв’язувати уже, негайно і щодня. І не дивно, що деякі з них уже відчули певні труднощі.

            Епіграф до зборів — вислів Л.Виготського, одного з провідних психо­логів XX сторіччя, якого називають Моцартом у психології, напрочуд влучний. «Розвиток підлітка — це початок пошуку себе, свого унікального «я». Це шлях становлення індивідуальності».

             Як часто батьки роблять перші помилки у вихованні своїх дітей, говорячи дитині: «Не вирізняйся, будь такою (чи таким), як усі». У психології цей період називають періодом «бродіння» психіки, за ним настає період упевненості й рівноваги.

Цей період майже завжди відбувається болісно, це час проблем між дітьми і батьками. Більшість вважає, що завдан­ням батьків у цей період— стримування статевого інстинкту в дитини. Ця думка хибна і призводить до нових проблем.

Що ж є найголовнішим для дитини в цей період? Який логічний зв'язок ми мусимо зберегти?

Любов — довіра — розуміння — підтримка (слова на дошці).

любов +

довіра + +

розуміння + + +

підтримка + + + +

За що бореться дитина?

• За те, щоб перестати бути дитиною.

• За припинення зазіхань на її фізичну сутність, недоторканність.

Вона шукає серед однолітків взірців для наслідування.

Висловлює протест проти зауважень, обговорень, особливо іронічних, із приводу її фізичної дорослості.

У чому виявляється підвищений рівень тривожності (докладніше)?

Яких правил мають дотримуватися батьки?

1. Допомогти дитині знайти компроміс душі і тіла.

2. Усі зауваження робити в доброзичливому, спокійному тоні, без навішування ярликів.

3. Докладно ознайомити дитину з будовою і функціями організму.

4. Варто пам'ятати, що поки розвивається тіло дитини, хворіє і очікує допомоги її душа.

 

Чи бувають виховні рецепти на всі випадки життя? Адже кожна дитина – неповторна.

Загальновідомо, що атмосфера для нормального виховання дітей визначається насамперед нормальними взаєминами їхніх батьків (чоловіка і дружини).То ж спробуємо за допомогою тесту визначити свій сімейний мікроклімат.

 

(Психологічний тест для батьків "Ваш сімейний мікроклімат ".)

"Вік ізвікувати – не пальцем перекивати", – каже народна мудрість.

Кожна одружена людина знає, що як би вдало не склалось її життя, розрив між мрією і дійсністю завжди існує. У кожній сім'ї є свої труднощі, дрібні сутички і серйозні конфлікти – життя неможливе без них.

Чи трапляються у Вас конфліктні ситуації?

А як Ви з них виходите?

Хто поступається?

Чи буває так, що Ви помиляєтесь?

Ви визнаєте перед дітьми свої помилки?

(Батьки висловлюються.)

СИТУАЦІЯ 1. Ви повертаєтеся з роботи після важкого робочого дня, втомлені, роздратовані, заходите у вітальню, а там розкидані по підлозі іграшки. Необережний крок – і Ви падаєте. Що далі? Найчастіше іграшки миттю летять у куток, ви кричите, дитина плаче. Хіба для нас не є типовою така ситуація? Нікого з нас вона не шокує. Подумаєш, за годину усе забудеться.

А якою була б ваша реакція? Прошу взяти участь у розмові всіх присутніх. Як би варто було висловити своє невдоволення дитині?

(Батьки висловлюються.)

Я з певним наміром сказала декілька хвилин тому фразу: "За годину усе забудеться". Виявляється, що зовсім не забудеться. Одна дочка сказала матері "Матусю, я пам'ятаю всі батькові образи". То ж запитання "Чи потрібно визначити перед дітьми свої помилки?" не є риторичним.

Американські психологи радять визначити, що для нас важливіше. Чи буде це мати якесь значення, скажімо, через тиждень? Чи варто починати скандал через недоїдену вермішель, розкидані іграшки, забруднені в пісочку штанці, поламану машинку?

Безперечно, що уміння зрозуміти, простити, не пам'ятаючи зла, нанесеного близькою людиною, є золотою рисою в людському характері. Це допомагає сім'ї бути щасливою. Існує думка, що в щасливих батьків щасливі діти

Чи справді це так?

Невже ваші діти ніколи не спричиняли вам прикрощів?

Згадайте якусь складну ситуацію, зв'язану з вихованням дітей, що вам найбільше запам'яталась. Розкажіть, як ви її вирішили.

(Батьки висловлюються.)

Чи не жалкуєте сьогодні, що вчинили саме так? А якби така ситуація трапилась сьогодні, що б ви робили?

(Батьки висловлюються.)

Спілкуватись і працювати з дітьми, які виховуються в щасливих сім'ях, дуже приємно, проте нам, педагогам, досить часто доводиться мати справу з "важкими" підлітками. Звідки беруться важкі діти? Безперечно, що корінь зла слід шукати в сім'ї.

            Скільки потрібно делікатності, мужності, розуму, щоб правильно повестися в складній ситуації!

Скажімо, ваша дитина приходить зі школи і скаржиться, що вчителька неправильно виставила оцінку. Як реагувати?

Хтось із батьків скаже: "Учитель завжди правий". Інший: '"Я порозмовляю з вчителькою і виясню, за що вона поставила тобі "2", Не плач!"

Або ще один варіант: "Яка несправедлива твоя вчителька. Я піду до школи. Ніхто тебе не скривдить більше".

Звичайно, можна навести чимало інших відповідей. Але як би відповіли ви?

А що думають з цього приводу наші гості?

А якщо вчитель неправий?

(Батьки та запрошені висловлюються.)

Буває ж і таке, коли "2" виставляється в пориві гніву і є не лише результатом не виконаного вчасно домашнього завдання, а й втіленням усього поганого, що скоїлося в учителя протягом дня.

Чи доцільно вчителю (чи батькові) вибачатись?

Чи не постраждає вчительський авторитет?

Як вважають педагоги?

А учні?

(Психолог наводить дані з анкети, проведеної напередодні з учнями. Батьки діляться думками.)

 

Ситуація 2 .  Особливо часто між членами сім'ї виникають непорозуміння, коли діти досягають підліткового віку. Складний, суперечливий процес переходу від дитинства до юності, коли змінюються уподобання, ламаються стереотипи, нерідко супроводжується конфліктами та нервовими зривами, і для дитини вихід – орієнтація на дорослих. А чи завжди ми, дорослі, чинимо правильно? Чи завжди є прикладом для своїх дітей?

 (Батьки висловлюються.)

Психіку підлітків іноді називають періодом «гормональних витівок». Пошук і становлення свого «я» — це вивільнення від впливу дорослих і спілкування з однолітками. У родинах, де панує поважне ставлення до всіх і кожного, де кожен має право голосу, де всі мають права | і обов'язки, процес дорослішання відбувається не так болісно, майже без конфліктів.

Що повинні зробити батьки, щоб зберегти любов своїх дітей? Ці правила (на окремому аркуші паперу) пропонуються  батькам для ознайомлення.

1. У самостійності дитини не слід вбачати загрозу втратити Ті.

2. Пам'ятайте, що дитині потрібна не стільки самостійність, скільки право на неї.

3. Хочете, аби дитина зробила те, що Вам потрібно, зробіть так, щоб вона сама цього захотіла.

4. Не перевантажуйте дитину опікою і контролем.

5. Не створюйте «революційну ситуацію», а якщо створили, вирішіть її мирним шляхом.

6. Не забувайте вислів Й.Ґете: «У підлітковому віці більшість людських чеснот виглядають як дивакуваті і негідні вчинки».

Наприкінці зборів батькам дарують цей вірш на пам'ять.

Чем проповедь выслушивать,

Мне лучше бы взглянуть.

И лучше проводить меня,

Чем указать мне путь

Глаза умнее слуха,

Поймут все без труда-

Слова порой запутаны

 Пример же — никогда.

Тот лучший проповедник —

 Кто веру в жизнь провел.

 Добро увидеть в действии —

 Вот лучшая из школ.

 И если все мне показать —

Я выучу урок.

Понятней мне движенье рук,

 Чем быстрых слов поток.

 Должно быть, можно верить

 И мыслям, и словам,

Но я уж лучше погляжу,

Что делаешь ты сам.

 Вдруг я неправильно пойму

Твой правильный совет.

 Зато пойму, как ты живешь,

 По правде или нет.

            У тому, про що ми говорили, немає, ніби, нічого екстраординарного. Ми не відкрили сьогодні якихось особливих нових методів виховання. Та й чи варто? Вони здавна існують в народі, передаються з покоління в покоління.

Чи є мудріший вчитель, ніж народ? Це вічне джерело педагогічної мудрості. 

            На згадку про сьогоднішню розмову  дарую вам пам'ятку "З чарівної скриньки батьківського досвіду", яка є коротким узагальненням нашої бесіди. А ще дякую вам за участь у зборах. Бажаю всім здоров'я, щастя, взаєморозуміння у ваших сім'ях.

 

(Оголошується тема і час проведення наступних батьківських зборів.)